1989 | До нашої ери

Отже, харківську групу Новые Дома організували 14 червня 1989 року Олександр “Фоззі” Сидоренко та Костянтин “Котя” Жуйков. У трудовому таборі, обмінюючись текстами народно-пацансько-дворових пісень вони дійшли висновку, що можна спробувати написати щось своє. І неодмінно записати. За декілька днів хлопці мали десяток композицій, які спробували записати в радіо-рубці. На щастя, ті записи не збереглися.

На закритті табора відбувся перший виступ, після чого було вирішено з першого вересня зібрати повну групу в школі №11, де навчалися батьки-засновники.

1990-1995

Через те, що всі учасники групи жили на мікрорайоні Новые дома, вирішено було назвати групу саме так. Ніхто не був проти. Далі був шлях, традиційний для шкільної групи: виготовлення барабанної установки з шкільної парти, розучування барре та т.і. У вересні того ж 1989 року гітарист Іван Риков на суботнику замість фарбування футбольних воріт намалював на шкільному тирі напис НОВЫЕ ДОМА ГР. На літери УППА фарби не вистачило. Не вистачило і розуму це сфотографувати. Напис прожив майже 20 років.

На той час весь дитячий рок-н-ролл базувався біля Палаців Піонерів. Після пошуків бази група пройшла прослуховування у найкрутішому Палаці Ленінського Району, де і грала з 1990 по 1994 роки. Цікаво, що за парканом розташовувалася музична школа-інтернат, де в той час навчався грі на фаготі Олег Михайлюта.

схема була такою: група мала місце репетицій та щасливу можливість виступати на заходах Палацу Піонерів. Задля того треба було раз на тиждень вивчати по одній популярній пісні, щоб не дратувати слухачів лише власним репертуаром.

Під час виконання La Bamba на спільному святі курсантів та учениць-панчішниць з ПТУ група познайомилася з зіркою ансамблю молочного технікума Едуардом Приступою, який засів за фортепіано в групі, яка на той час вже називалася Танец на площади Конго.  

Ініціатором зміни назви став флейтист Максим Литвиненко, який полягав на тому, що тепер в групі грають люди з різних районів Харкова і взагалі треба співати англійською і мати англійську назву. Серед пісень, які існували на той момент і гралися виключно в дитячому садку серед тусуючої молоді була «Танец на площади Конго». В книзі «Історія Джазу» був гарний розділ про історію майдану Конго. Ось його приблизний зміст: «Площа Конго в Новому Орлеані – місце, яке вважається батьківщиною джазу. Спочатку це був ринок з продажу рабів, згодом – місце їх культурних змагань. Зберігаючи свій африканський мелос та ритм, вони народили на цій площі спірічуел та блюз, з яких потім вийшли госпел та джаз.» Овчинников Е. «Історія джазу»

Макс Литвиненко вхопився за цей фразеологізм і з того момент група Новые Дома стала The Dance on the Congo Square Band або просто Танец на плащади Конго. Згодом з’ясувалося, що ця назва має багато значень, але, запевняємо, група тоді цього не знала. Найприємніший момент зустрівся в роботі Патрикея Лісідзе “Коротка історія музики хіп-хоп”:

“Сам по собі брейк-данс, звичайно, не був новиною. Вперше він був описаний в минулому столітті в Новому Орлеані, як "kongo square dance". На площі "Kongo Square" збиралися відпочити, повеселитися та позмагатися в танці раби. Особливо розпрягалися вони на щорічному карнавалі "Марді Грасс" (що існує, до речі, до сих пір), де влаштовувалися навіть командні змагання за етнічним принципом.”

1994 року група серйозно сіла за запис першого альбому. Це відбулося завдяки слову “фьюжн”. За всю історію групи ніхто так і не зміг чітко визначити її стиль. Учень консерваторії та джазмен Макс Литвиненко вирішив, що простіше це називати «фьюжн» («Слово "фьюжн" (сплав, злиття) так часто і під різними кутами використовувалося протягом 20 століття, що стало майже безглуздим. Ранішній  етап цього напряму вірніше позначати терміном "джаз-рок".», "Коротка історія джазу для початківців", Михайло Мітропольський.

Ніякого джазу група тоді не грала і не могла грати, але слово допомогло. В Харківській консерваторії існувала студія звукозапису, якою керувала свята людина на ім’я Олександр Вакуленко. Студія називалася гучно: “Saint Maybe Sound Factory” на честь харківського рок-гурту “Saint Maybe”, але представляла собою декілька кімнат та два угорських двоканальних магнітофони STM.

Батьки-засновники хоробро прийшли на студію, та використовуючи слово “фьюжн”, вкрай зацікавили Олександра Вакуленка. Коли той зрозумів, що це ніякий не фьюжн, було пізно – за 4 місяці було записано альбом “Локслі”. Про те, що з ним далі робити, ніхто не думав – готували другу платівку.

Саме в той час в консерваторії навчався той самий Олег “Фагот” Михайлюта, який із задоволенням дав згоду на “пограти на фаготі разом з ТНПК” на конкурсі “Юні зірки Харкова”. Прізвисько Фагот він отримав в казино “777”, де намагався стати круп’є. Серед інших стажерів був Олександр Сидоренко. Там і відбулося знайомство.

Це було у 1992 році, а в 1994 на каналі УТ-3 почала виходити програма харківської телекомпанії  «Privat-TV» - «RAP-обойма», перша в СНД програма про хіп-хоп культуру. Вели її друзі по консерваторії Фагот та Флют. Через певний час до них завітав з ідеєю рок-рубрики той, хто отримав ім’я Фоззі. Всі, хто працював над програмою, мали називатися на літеру Ф. Рок швидесенько програв, Флют вирішив їхати до Москви, і Фоззі зайняв його місце.

Щодо ТНПК, то гурт кидало по хвилях. Не закінчивши другу платівку “Sator Arepo Tenet Opera Rotas” (1995), розпочали третю “Худшее из” (1996). Все було цікавим, але поруч грав свіжий, не схожий ні на що хіп-хоп, який кликав до себе. Разом з Фаготом була здійснена спроба підготувати реп-альбом, але попереду було “Червона Рута”. І все дуже швидко змінилося наприкінці 1996 року.

Підбиваючи підсумки першої частини, зауважимо: група Танец на площади Конго записала два з половиною альбоми та мала всі шанси лишитися яскравим фактом з біографії її учасників. Не більше. За той період в групі пограло близько 30 музикантів. Деякі залишалися. Із гарячим бажанням грати далі.

Про те, що буде далі ̶в̶и̶ ̶з̶н̶а̶є̶т̶е̶ - читайте у Вікіпедії.