І.

Як розірватися мені серед красивих?

Серед розумних, серед чемних, серед сильних?

І їм усім зі мною важко

Не те, щоб перегнати – порівнятись тяжко

Коли я щось кажу – парламент замовкає

Записує і думає. У іграшки не грає.

Білявки ціпеніють, брюнетки аплодують

Руді шикуються, поголені святкують

Від оплесків гучних тікаю я на яхті

Собі кажу – що далі? Може в космонавти?

Мораль цієї басні… Нема моралі

Дзеркало моє… Що? Бреши і далі!

Приспів:

Бреши нам, дзеркало, бреши

ІІ.

Сонце у зеніті, прокидайсь, ледащо

Далі буде більше, дедалі буде краще

І, ще не випивши розчиненої кави,

Швидко я беру до десятої октави

От що не напишу – всі кажуть: Лев Толстой!

Сім паспортів минуло, а я ще Фоззі-бой

Усі слова мої відбиті у граніті

Діти в школі вчать їх цієї миті

Важко уявити розміри моєї уяви

Ще, будь ласка, кави. Окуляри – під заставу

Я потім донесу усі деталі

Дзеркало моє… Що? Бреши і далі!

ІІІ.

Еґо – як в Олега, башка – як у Сашка

Слава – в Ярослава, у Коті – аперкот

У молодого Сані – посмішка ОК

У Віті – тіті-міті, діджей - супермод ель

Поволі проростає наш великий кущ

Розвозимо ми людям веселощі під ключ

Дзеркало блищіть, мене несе.

Вірите, не вірите – повірте.  Ну і все.

І.

Ми вже не ті, якими були вчора

І вже не там, де були раніше

На післязавтра великі плани

Ми зможемо більше, злетімо вище

Ще краще все зробити з понеділка

Без помилок, за планом, побудуймо сад

Чи то сімейне щастя, чи то нова мобілка

Все буде добре, і з першого числа

А доля зла, інакшої не буде

Хоча як знати, хто всі ці люди?

А, може, все по колу? І прадіди наші

Тепер є кращі клієнти епплстору?

Це все врятує, це все зрівняє

Не вийшло зараз – колись засяє

Відтак всі плани на себе 2.0.

Ще почекаю гукань зозуль

Приспів:

В наступному житті в нас має бути човен

Я бачу – ми пливем, бачу, ми пливем

І добре у собі, і все радіє зовні

І навзаєм, і навзаєм

ІІ.

Magic people, future people, буде все next time

Втретє та четверте ми заваримо свій чай

Гаємо епохи, так, марнуємо століття

Нащо ж перейматися, якщо є ще пожити

Жито засихає. Спи, не зазіхай

Шанси нескінчені, зазирни за край

Ми у другім таймі всі вади подолаймо

Нащо ж запрягатися, редагувати файл?

Отака омана для растамана

Такого плану тактика. Посміхнись, кохана

Ми все розуміємо, тільки почекай

Доки сам собою не з’явиться wi-fi

ІІІ.

Ти – моя улюблена отрута.

І ніби круто. І жити кльово.

Та поступово стає не ново.

Хоча на людях в нас все чудово

А ти на паузі. А ти чекаєш.

Коли ж я зрозумію, що дорослим бути маю.

І кожної хвилини кожного життя

Я сумуватиму за тим, ким міг би бути я  

І.

У тридесятім царстві, за тридев'ять земель

Двері із петєль, он, чуєш, позлітали

Погані люди в гості завітали 

Попалили, посварили, короче, погуляли

Всяко розважалися, підіймали пил

Аж поки не з'явився Гупало Василь

Я ще не вигадав, і де він був раніше

Може, собі спав, поки панувала тиша

Може, біля річки царапав натюрморти

І тут почув, як лаються незнайомі морди

А лорди повтікали, вони завжди тікають

Відразу забуваючи про простих людей

Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого

Гупнув головного, решта і тікать

Наздогнав останнього, сплющив йому голову

Підібрав мольберта і далі малювать

Приспів:

Щоб там не було, як би не було

Все одно добро закохає зло

ІІ.

А друга казочка про те, як васін друг 

Зненацька закохався у одну премудру 

Всіляко залицявся, дарував їй пудру

Але вона, премудра, за нього не ішла

І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж

Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?

І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє    

Короче, усе імпортне привези сюди

Вася каже: добре. І поплив до сонця

Туди, де всі японці, дракони і кити 

А по дорозі гади, лохи і конокради

Всіляко намагалися перейти на ти

Гупало Василь гупав їх усіх

За людську любов, за дитячий сміх

Привіз усе красиве, швидко одружив їх

І намалював всіх, хто на весіллі пив

ІІІ.

Багато чого після того ще із ним було

Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло

А потім каже: ша! Ша, ша, шановні

Я бачу: всі ви — зовні, а я тут відпочну

Війни ваші — не ваші, гроші ваші — не ваші

Я краще співатиму гучно про те, як усе це було… 

І.

Там де ти тепер - там гаряче вночі

Там поруч буде море, в якім нема медуз

Я вірю, що дельфіни там стрибають через зорі

І ти з того радієш, ріжучи гарбуз

Я знаю: там де ти, завжди багато сонця

Хвилі у віконці і скляні дахи

На всі боки салюти, пісні усюди чути

Всі навкруги радіють, а не навпаки

Безкінечний берег, в усьому – безліміт

І лід лише в стакані, і більше не болить

Я до сих пір не бачив, як ти танцюєш

Станцюємо разом

Там, де ти тепер

ІІ.

На нашій вулиці завжди то грім, то сніг, то бруд

І ті, що не до вподоби нам, нею до нас ідуть

Пісок на сніг, а сіль на наст

І ніби шар за шаром хтось кладе на нас

Перегортають час старі календарі

Набратись сил. Набрався – сів, треную слово «ні»

От якби ти знов тут, було би «так»

Ставай на місце кожного і всіх буде шкода

Пускають діти змія, зараз полетить

І жодної мети, не хочу я додому

Бігборди обіцяють нове яскраве шоу

Я б краще подивився, як танцюєш ти

Там, де ти тепер

ІІІ.

Там, де ти тепер, мабуть, усе інакше

Я сподіваюсь - тепло там, де ти тепер

Я стер усе погане і стало ніби краще

Дещо сумнівався, але перся і допер

Я знаю: там де ти, завжди багато сонця

Хвилі у віконці і скляні дахи

На всі боки салюти, пісні усюди чути…

Там, де ти тепер

І.

Пожовтів на стіні постер Брюса Лі

Брендан Лі і не жив взагалі

З Боба Марлі, як з Че Гевари

Агенти зробили по бренду

Famous blended, в продажу тренди

Вдягни неодмінно футболку з легендою

Це антиглобально, але, здається

Справність через одяг не передається

Проспів:

Але поки Фідель живий

Поки живий

Поки Фідель живий

Я - іще малий

ІІ.

Хантер Томпсон був брат Тупака

Коли йшла атака, вони кричали – мазафака!

І неодмінно страждали вітрини

В кожного доктора своя доктрина

Справжні лишають по собі сліди

Володимир Семенович – це назавжди

Був би поруч з нами Джон Леннон

Він запитав би: Саня, де ми?

ІІІ.

Зідан більше не грає

Зникла світла голова

Все потрохи зникає

Звикай

Поки Тупак живий, я – дитина

Поки Че Гевара живий, я – дитина

Поки Боб Марлі живий, я - дитина

Я – іще малий

Поки Міхєй живий, я – дитина

Допоки Цой живий, я – дитина

Пелих поки живий, я - дитина

Я – іще малий 

І.

Вітер підіймався, хвиля билася о хвилю

Штиль минав, хвилі хвилювали мрію

А, згідно мрії, ми/всі були однакові

Усміхнені, завзяті, раділи і балакали

Але така ідилія існує лише в казці

Насправді усі різні, на кожному по масці

По одній, як мінімум, чим більше, тим і  краще

Багато векторів у наших тракторів

А у людей все просто, я б так хотів

Приміряв на себе, не бачив берегів

А ще не пізно пошукати різних

Таких, як ми з тобою і зрозуміти, що…

Приспів:

Тебе несе своя ріка

І то ласкає, то зникає, то гірчить

Палає й замерзає вже за мить

Та все одно ось тобі моя рука

ІІ.

Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих

Всі твої шоу б’ють мене під дих

І всі мої приколи тебе не чіпляють

І сенсу вже немає пояснювати сенс

Побитися простіше, лаятися – легше

Пробачити, це – бачити, навіщо і кому

Де б взяти паузу набратись розуму

Де мені мовчати, до кого і чому?

Якщо ми не зійдемося хоча б у цьому

Тоді вже дим нашому дому

Лелеки на прощання скажуть – що ж ви, зьоми

Було ж наче просто зрозуміти, що…

ІІІ.

По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе

Дива трапляються із нами, я знаю «як», не знаю – «де»

По області туман, кружляє хула-хуп

Із усіх дурниць заварено цей суп

І лізе, лізе зуб. Схоже, лізе мудрий

Я врешті заспокоюся і зрозумію, що… 

І

Одного разу, не відразу, але може

Вийти так що, побачиш ти ще

Той вечір там, тоді, коли все починалося

З одного погляду її і огляду через плече

Два слова потому і запалало знову

Може, цього разу вийде, може, саме те?

Може, саме та вона? Надії приміряєш

На неї чекаєш і втрачаєш теж її

Історія проста. Ким би не була вона

В цій грі перемагає зазвичай лише одна із ста

Мета – стати одним би із таких

А сніг із неба падав. Усе рівняв той сніг

Приспів:

Щоб я не міняв

Все одно не те

Біле і пусте

Я чекав, я шукав, я чекав

ІІ.

Зима тоді така була, що навіть море змерзло

І Микола Тесла його би не зігрів

Вона пішла, не озиралася. Не оберталася.

І не повернулася. Лишився спів.

Про те, як немов чиясь рука

Тягне до смітника твій ярлик. Ти зник. Як звик.

І звук із перших рук. Це – вітер, сказав: роби як знаєш.

Ти чуєш? Шукай і відшукаєш.

І.

Ані дня для сну, ані ночі без приколу

Спускаючись повільно, я бачу все навколо

Оту я десь вже, із тією танцював

Кішки роблять мяу, собачки кажуть вау

Вау, привіт, як себе ти маєш?

Краще за завтра ти сьогодні виглядаєш

Згоден, погода сьогодні не найкраща

Добре, побачимось. Зупинявся нащо?

Дещо новеньке випустила ненька

Оце так-так, let me introduce

Очі до упора, ковточок Tullamore

Cohiba Esplendido і зараз я влюблюсь

Приспів:

Якщо хочеш - давай!

Якщо треба – come on!

Хто на барі - наливай!

Реасе! Lоvе! Тестостерон!

ІІ.

Кажете співаю? Радше, я говорю

Майже безкоштовно допомагаю горю

Хочете - сміюся, іноді ридаю

Кажете, що досить? Ні, я - потриваю

Ти мала за дебіла, але полюбила

Чоловіча сила - це не цацкі-пєцкі

Мене звуть Фоззбіндер Фоззіліус Фоззкіндер

У будь-якому випадку пропере нєпадєцкі

Ти небезпечна, майже Клеопатра

Пригощаю цигаркою Ватра

Ще є із білою із піною півасік

Станцюємо мєдлясік?

ІІІ.

Без кіпішу, без галасу і без геморрою

Ківаєш головою, а завтра ми - на морі

Все, що відбувається, лишається між нами

Маєш право на дзвінок до мами

І.

І був мені сон, як я отримав «піст»

Пам’ятаю, віце-замом став бас-гітарист

А Ярік-гітарист став на чолі ОБОПу

А як же ж по-інакшому, якщо він має хист

Діджей і піаніст – всі наші на коні

Завхозом – барабанщик, заносе все мені

І гарно навесні, і наше дружнє коло

Рішає, кому слово, а кому більше ні

Дитинство босоноге давалося взнаки

Каморра наша тягне до комори огірки

Не треба Нострадамуса, зрозуміло всім

Що наступним кроком ми попіляли Крим

Ставав сон яскравішим, а я не помічав

Хіба все це можливе? (Блін, я так і знав)

Від щастя уві сні посивіла борода

А потім я прокинувся. Шкода.

Приспів:

Гори, гори. Ей!

Гори, гори, палай

Палає наша мрія по дорозі в рай

ІІ.

Наша мова кольорова, наша мрія – дім

Щоб від усіх подалі і місця щоб усім

З собакою Полканом і за парканом

І бажано, щоб за якимось океаном десь

Оу, єс! Слава Україні!

Собака злий, але бійтеся мене

Зранку ми жовті, а ввечері ми сині

І сходи на драбині всі чомусь униз

Бела, мінелла, от і все, брателло

Вівці баранів погнали на вівтар

І ми у вишиванках можемо спокійно

Гамузом поплакати в Кобзар

ІІІ.

Українська мрія, Юкрайна final dream

З нашої труби, диви, пішов останній дим

Всім молодим тепер роздали по кондому

Щоб тихо було на кордоні від Сяну до Дону

Від Дону до Сяну. (Чуєш, де це саме?)

Знав би, надіслав привітальну телеграму:

Радий повідомити достеменні дані -

Ми ще не останні. 

І.

Тоді сонце гріло, як востаннє

А я збирав залишки думок

Щоб іще забути, щоб себе відчути

Якого року буде прок

Педаль іде в залізо

Віза є і з ким

Пізно, але визнав

Не вогонь, хоч дим

Це не надовго, та знала, я – знав

Нема чого втрачати, як дід казав:

Згоріла хата – гори й сарай

На аеровокзалі – все, давай, бувай

Знав би, перемотав би

Із тих часів хоч пару днів

І не чекав би, і не лякав би

Навіть не дзвонив

Приспів:

Згоріла хата - гори сарай

Хай все палає, хай усе мине

Лише б дізнатись, де той небокрай

Та за що цей янгол полюбив мене

ІІ.

Я не зізнавався, що сів мій Duracell

Буть слухняним намагався, казав, що very well

Ми допоможемо, бажано, собі

Інших може й взагалі не бути

Сусідні яйця в матриці лежали

Одне одному сказало: може ми

Зірвемося із місця, може, там є місяць?

Хоча б на день, але туди!

Що же згодом – остання мода

Кешик у кошику, ліктями вперед

Піди на нараду і все піде на лад

Хоч все красиве нагадує тебе

Я не знаю, що ти відчуваєш

Я не знаю, взагалі де ти?

Десь під ранок думка на останок:

Розвели мости

ІІІ.

І що ж тепер? Тепер усе йде рівно

Ти була, так само, як я був

Може, я заснув тоді? А, може, зараз

Бачу я відлуння того сну?

Педаль іде в залізо

Віза є і з ким

Пізно, але визнав

Не вогонь, хоч дим

І.

Скажи, що ти хочеш дізнатись по-перше:

Коли стане легше? Нарешті легше?

Розтануть полюси? Ой, азохнвей

Коли нарешті люди обиратимуть людей?

Скільки доведеться побачити морів?

Кому перебрехав, кого недолюбив?

Ким діти позростають? Борися, не барись

Чи буде колись добре, як вже було колись?

Приспів:

Хоча я є, але весь час мені не вистачає нас

ІІ.

Скажи, що важливе для тебе насправді?

Не тужити, або жити по правді?

Тоді або зараз? Радість чи сум?

Чіплятись за минуле чи лізти наобум?

Грати, загратися, догратися і все?

Чи просто почекати, куди все занесе?

Червоне або чорне, чи ставка на зеро?

Зло заради щастя, або зле, бо зле добро?

ІІІ.

Були ми в перехресті усіх порожніх трас

За нами наглядали із планети Марс

У відповідь ми кліпали червоними очима

І прямували мимо. І вистачало нас. 

І.

По ТВ сказали: вибачте за все

Все поламалося, буде щось нове

На новини не чекайте, бо сьогодні зрана

До нас з Венери прилетіли марсіани

Сказали, ніби в гості, сказали, ніби мир

І їхній командир заварив собі чифір

А потім з'їв усіх, до кого дотягнувся

Хто не нахилився і не перевзувся

Президент Обама заспівав «Банана-мама»

І закурив. Така вже доля растамана

Сказав, що кожному даси по косяку

І помрем щасливо, мерсі боку

Статуя Свободи впала у Дніпро

Плакали усі, кому не западло

Першим здався Marvel. І Верховна Зрада

Вдягла червоне, віддала усі посади

Китайці зауважили, що ніби і не проти

Все одно, як шпроти - від роботи до роботи

І у Мао мама була із Марсу

Готові здатися, давайте домовлятися

Приспів:

На нас з тобою пішли війною

Червоноокі потвори без сердець

І цьому світу, яким його ми знали       

Настав кінець

ІІ.

Отак от, діти, суміш наших рас

Перетворилась на великий унітаз

Хтось узяв і все злив 

Шкода, що Путін до цього не дожив

Ми під шум вокзалу попросили займ

Нам відмовив Леонард Бернштайн

Тим часом марсіани, трясця би їхній мамі

Запропонували нам піти вперед ногами

За всіх нас відповів дід Панас 

Сказав: хто плаче, той - не за нас

Брюс Лі додав - ось моя нога

Ви хочете здаватися? А ніфіга!  

Арвідас Сабоніс казав – от я комусь 

Наступлю на голову і буде лусь

Усі такі - а може? Усі такі - а шо?

Зробімо марсіанам шо? Нєхарашо!

ІІІ.

І пішло - поїхало, поїхало - пішло

Зле стало тим, хто приніс нам зло 

Лакі Лучано вбив трьох марсіан

З Ялти прилетів до нього Джекі Чан

Вдвох допомагали Рокі Марчіано

Якого прикривав Армен Джигарханян

Я вже заплутався, хто був чий син

В кого на рінгтоні був Лері Вінн 

Незабаром в космос запустили кулі

І ними написали, щоб марсіани не забули:

За ворожу голову даємо три рубля

Ми тут люди, наша це Земля!